"Мовленнєвий розвиток дошкільника у процесі ознайомлення з творами В.Сухомлинського"

         Творчий досвід

  Гарна мова - важлива умова розвитку особистості дитини. Добре розвинена мова дитини сприяє успішному подальшому навчанню. Розвиток мовлення безпосередньо впливає на розвиток мислення. Висловлювання дитини не тільки свідчать про володіння багатством рідної мови, її граматичним ладом, але і показують рівень розумового, естетичного та емоційного розвитку.

         Але мова дитини не є вродженою функцією. Вона розвивається поступово, разом з його зростанням і розвитком.

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема з розвитку її мовлення, належить сім’ї. Найперші помічники дитини- це сім’я.

Вихователь підключається  у дитячому садочку.

Останнім часом збільшується кількість дітей, що не можуть висловлювати свої думки, правильно будувати речення, розповідати та переказувати казки. Це відбувається через різні психологічні, фізіологічні чи суспільні проблеми. І саме тому, вважаю, потрібно спонукати дітей до розповідання, переказування, викликати у них позитивні емоції, розвиваючи уяву, креативність,емоційний відгук на побачене та почуте.

Казка є одним із вирішальних факторів, що визначають розвиток словесної творчості дошкільника. Великого значення надавав В. Сухомлинський казці у процесі розвитку дитини, вважав її чудодійним методом розвитку мовлення дітей: це “свіжий вітер, що роздуває вогник дитячої думки і мови”. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відгукується на події та явища навколишнього життя, висловлює ставлення до них.

Щоб активізувати дитину до розповідання, до переказування, викликати у неї позитивні емоції, розвивати уяву, почуття,  використовую ілюстрації за творами В.Сухомлинського.

Вони збагачують її уяву, сприяють її розвитку, допомагають усвідомлювати зміст літературного твору і, таким чином, допомагають розвитку мислення. Вони також стимулюють дітей до розповідання за їх змістом, сприяють розвитку зв'язної мови дітей і збагачують їх словник.

В.О. Сухомлинський проводив уроки мислення у природі. Це один із найвдаліших прикладів інтеграції різних видів діяльності, об’єднаних однією метою. Педагог розглядав природу як джерело знань, пробудження дитячої думки. Він розробив методику уроків мислення серед природи, метою яких було пробудження допитливості, навчання дітей бачити, міркувати, говорити.

Прочитавши таки казки, як «Зайчик і місяць», «Їжачок», «Сорока кашу варила», «Куди поспішали мурашки», «У гості до конвалії», «Як Джміль нагодував Бджолу», «Як білочка дятла врятувала», «Золотокоса», «Дятел і дівчинка», «Зайчик і горобина», «Лисиччині ліхтарики», «Для чого півневі гребінець?», «Лисиця і миша», «Флейта і вітер» та інші, можна закріпити  під час «годин милування природою». 

Діти прислухаються до звуків природи, навчаються говорити у природи (навіть тоді, коли панує тиша, щось обов’язково шурхотить, шепоче, шелестить): голуб вуркоче (вр-вр), вітер виє (в-в-в), вітер свистить (с-с-с), надокучливо дзвенить комарик (з-з-з-з), співає синичка (ц-ц-ц), шелестить листячко на вітах (ш). У природі кожна комашка має свій голос: летять і промовляють бджілки, мушки, джмелі і жуки: жжж, дж, дз.

Під час спілкування з природою розширюється активний словниковий запас дітей, поповнюється прикметниками (під час спостережень діти розповідають, яке листя, яке небо, квіти, дерева), прислівниками (як співають птахи, як падає жовте листя, як світить сонце), дієсловами (що робить вітер, хмаринка, пташка, сонечко, листя, дощик). Діти добирають потрібні слова, узгоджують їх у словосполученнях, реченнях.

           Після таких «милувань природою» діти можуть складати самостійно свою  казку. Першим періодом цього процесу педагог уважав слухання і читання казок; другим – їх інсценізацію; третім – самостійне складання казок. Робота над складанням казкового сюжету – могутній засіб розвитку уяви. Здатність фантазувати – необхідна якість, яку слід виховувати у дітей. Створення казок корисне для дітей, адже дитина відчуває свою єдність із художником висловлювати свої думки, враження, почуття, виразити своє ставлення до героїв, виявити свої мовленнєві здібності.

 Потішки, забавлянки (утішки), загадки, примовки, заклички, лічилки, скоромовки, мовчанки, небилиці і казки - перші художні твори, які чують діти.

В.О. Сухомлинський вважав, що саме цими засобами відбувається пробудження пізнавальної активності, самостійності. Цінність народного фольклору полягає і в тому, що за його допомогою дорослий легко встановлює з дитиною емоційний контакт.

Неоціненним духовним скарбом є загадки. Маля пізнає світ, його об'єкти і явища, порівнюючи, а загадка - це завжди несподіване порівняння.

           Діти старшого дошкільного віку можуть не лише користуватися готовими планами схемами, але й будувати їх самостійно. Таке моделювання дає змогу закріпити знання дітей про структуру казки і сприяє кращому запам’ятовуванню послідовності дій у ній. Діти вчаться самостійно

зображувати не лише героїв або предмети, але й рух-стрілочкою та малювати

схеми до окремих епізодів. Потім діти переказують ці епізоди, використовуючи свої намальовані схеми. Красива ілюстрація та картинка викликає у дитини бажання дати відповідь на запитання, розповісти про дію, яка відбувається в казці та оповіданні.

На основі казки можна допомагти дітям вирішити особисті проблеми у спілкуванні з друзями, родичами, знайти вихід із складних ситуацій.

       Надавала дітям можливість практично застосувати набуті ними раніше знання. Це були і розповіді-роздуми, і мовленнєві етюди і такі психотехнології  як гімнастика почуттів, енергетичні вправи. Діти з задоволенням оцінювали вчинки героїв за допомогою кружечків червоного та зеленого кольору. Також я проводила такі форми роботи як піраміда запитань, прийоми із методики ТРВЗ, ігри-драматизації. У дітей, які перевтілюються в героїв казок, активніше розвиваються уява, творча фантазія, формується інтонаційна виразність мови. 

Я використовую творчі методи роботи з текстами казок (перенесення героїв знайомих казок у нові обставини, зміна ситуацій, створення нових сюжетів казок). Наприклад:

- переплутати сюжет і героїв, а дітям запропонувати - виплутатися із

ситуації яка склалася(н-д: «Дуб-пастух», «Дуб під вікном»);

- змінити характер героя (н-д: «Камінь», «Сьома дочка», «Образа»);

- ввести нового героя в знайому казку. Що зміниться в сюжетіĩ (н-д: «Ластівки прощаються з рідним краєм»);

- скласти казку на новий лад (н-д: «Хлопчик хотів приголубити сніжинку»);

- придумати кінець казки (н-д: «Для чого кажуть «Спасибі», «Хай я буду ваша,бабусю…»;

- скласти казку за схемою

           Кожна казка має свої певні правила. Наприклад,

1. «Лялька під дощем». Правило: Всі сили віддай, а друга з біди виручай.

2. «Півень і Сонце». Правило: Не хвали себе, хай люди тебе похвалять.

3. «Тільки живий красивий». Правило: Не лови метелика – він квітка неба, хай живе собі.

4. «Золотий гребінець». Правило: Нехай людина добро приносить, бо світ навколо любові просить.

5. «Щоб метелик не наколовся». Правило: Дерева в садочку не ламай! Комашку маленьку не ображай.

6. «Петрик, собака і кошеня». Правило: Тваринку маленьку не ображай, дай їй поїсти і захищай.

7. «Як білка Дятла урятувала». Правило: Добре серце за чужу біду болить.

8. «Дуб – велетень». Правило: В лісі вогнище не пали, а почав - загаси.

9. «Могутній Дуб і Кабан». Правило: Дерева усі шануйте. Не ламайте і не псуйте.

10. «Зайчик і горобина». Правило: Щоб нам добре всім було, несіть в душі своїй тепло. І знайте істину просту – несіть у серці доброту.