Поради для батьків
Діти переживають стресові події легко, якщо отримують правильну підтримку.
Діти переживають травму очима близького дорослого. Тому,
коли він стабільний та емоційно врівноважений, стресові події зазвичай не
лишають по собі психологічних проблем у дітей.
Війна
може мати руйнівний вплив на розумовий та фізичний розвиток дітей, але також і
негативно позначатися на їхньому моральному розвитку.
Нам
потрібно розуміти, що діти мислять не так, як дорослі. Це обумовлено розвитком
мозку, який змінюється аж до 26 років.
Дітей
лякають реакції близьких дорослих більше, ніж те, що відбувається. Не всі діти
потребують спеціальної психологічної допомоги. Усі ми переживаємо події
по-різному, і далеко не кожен матиме негативні психологічні наслідки навіть за
умови, що опинилися в епіцентрі.
Натомість
сумні думки й переживання є в усіх дітей, незалежно від віку. Власне, як і в
дорослих. Тому варто стежити за запитаннями дітей, аби вчасно вловити зміну
настрою та реакції, поведінки.
У дошкільному віці може з’явитися страх темряви чи уявних істот, які в ній
“живуть”. Діти постійно ставлять запитання чи розповідають перебільшені історії
про війну, погано пристосовуються до нових умов проживання. Фізіологічні
реакції насамперед виражатимуться у втраті контролю над вивідною системою,
больових відчуттях без видимих причин, гіперчутливості до звуків, зменшенні або
збільшенні рухливості.
У
дітей цього віку також може спостерігатися агресивна поведінка або вони можуть
перестати спілкуватися, грати чи комунікувати з людьми, втратити апетит,
концентрацію уваги під час занять. Можливі також проблеми зі сном, головні та
шлункові болі як психосоматичні реакції.
ЯК РОЗПОВІДАТИ ДІТЯМ ПРО ПОДІЇ ВІЙНИ
Насамперед
варто з’ясувати, що дитина знає, думає та відчуває щодо подій, що відбуваються.
Часто трапляється, що дитина з якихось причин не наважується ділитися своїми
страхами чи ставити запитання, що її турбують. Тому важливо створити довірливу атмосферу,
у якій вона зможе відкритися та почуватися вільно.
Почуватися
стурбованим чи наляканим – нормально в стресовій ситуації. Вона справді
незрозуміла і складна. Це варто донести до дитини, аби вона не почувалася
наодинці зі своїми страхами. Батьки можуть поділитися з дітьми і своїми
переживаннями та почуттями (з огляду на вік дитини), зізнатися, що відчувають
схожі моменти. Але в цьому випадку треба бути обережними, аби, розказуючи про
свої страхи, не поглибити дитячі та не спровокувати додаткове емоційне
навантаження та появу нових запитань.
ЩО МОЖУТЬ РОБИТИ БАТЬКИ, АБИ ПІДТРИМАТИ
ДИТИНУ
Найголовніше
завдання батьків – захистити дітей після травматичної події. Не дозволяти
дивитися новини про цю подію, не брати на мітинги та акції протесту. Не вся інформація
має бути донесена до дитини, тому що слова батьків можуть посилити жагу дитини
до помсти.
Натомість
батьки мають проговорювати питання війни та смерті, якщо дітей вони турбують.
Не можна приховувати, що хтось помер, замінюючи поняття на “він від нас пішов
далеко”, “надовго в лікарні” тощо. Треба говорити чесно, дозовано і відповідно
до віку.
Дитина
може легко пережити травму, якщо:
·
вона в безпеці;
·
якщо батьки підтримують розпорядок дня;
·
якщо батьки можуть залишатися емоційно
близькими та підтримувати Ми можемо
навчатися, відчувати силу у своєму тілі, робити щось для інших. Нам треба
повернути контроль над своїми емоціями, згадати інші події, які ми пережили і
впоралися.
Для
дитини також важливо відчувати підтримку турботливого дорослого, перебувати в
атмосфері довіри, брати участь у приємних активностях (наприклад, іграх),
зокрема і спілкуватися з однолітками, контролювати своє тіло та емоції,
виконувати завдання дорослих відповідно до свого віку. І, безумовно, позитивно
мислити (я можу, я впораюсь). Завдання дорослого – забезпечити дитині
атмосферу, яка дасть їй змогу діяти саме так.
Комментариев нет:
Отправить комментарий