«Щирим будь»

 

Мета: продовжити формувати  життєву компетентність дітей у  питаннях моральності, знайомити дітей з твором В.Сухомлинського «Добре слово». Розвивати у дітей моральні якості через  ознайомлення з  казками В.Сухомлинського. Виховувати, доброзичливість,бажання робити добрі  справи.

 

Усміхнися всім навколо :

небу, сонцю, квітам , людям.

І тоді, обов’язково,

день тобі -  веселим буде !

А. Костецький.

 

- Діти, ви уважно слухали вірш. Скажіть, що ж потрібно зробити, щоб день був веселим, радісним? 

( Потрібно усміхнутися. )

- Так, побачивши усміхнене , сповнене радістю обличчя, стає затишно на душі, настрій стає піднесеним, веселим. Але самої усмішки замало. Не вистачає  щирих, добрих слів.

 

Вправа « Доброго ранку»

Придумано  кимось  все  легко  і  просто.

При зустрічі промовити: «Доброго  ранку!»

 

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, у небі пташки!

Доброго ранку тобі і мені!

 

І тоді кожному стане добре і  весело.

І добро буде сяяти   з  ранку до  вечора!

 

Дітки, що ми  щойно  побажали  один одному?

А хто, мені скаже,що таке  «доброта»?

Яких людей ми називаємо  добрими?

- Цими словами люди починають свій день, бажаючи добра людям.

 

Якщо людина добра, щира, то з нею хочеться говорити сміятись, частіше спілкуватись.

 

Сьогодні ми будемо з вами розмовляти про щирих, добрих та усміхнених людей.

 

Дидактична гра «В якому вчинку живе  добро?»

А зараз пограємо  в  гру, якщо  я  називаю «поганий вчинок», ви піднімаєте картку з хмаринкою, якщо  «добрий» – із  сонечком.

Допомагати другові в біді.

Провідати хворого друга.

Когось образити.

Захистити слабкого.

Ділитись, тим що  маєш.

Когось обманути.

Кричати на маму.

Вдарити тваринку.

Не слухатись старших.

Вихвалятись перед кимось.

Радіти з чужої  біди.

Співчувати, якщо з кимось трапилась   біда.

Дражнитись.

Ображатись на зауваження вихователя..

Пробачати та просити пробачення, якщо  когось  образив.

Поважати інших.

Допомагати мамі мити посуд

Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить

Не вмиватися

Берегти рідну природу та охороняти її

Шанувати працю інших людей

Галасувати, коли хтось відпочиває

Обманювати, хвалитися

Насміхатись з чужого горя

Не слухати батьків

Захищати слабкого

Спати на заняттях

Красти

Любити своїх батьків

Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина.

 

Молодці, мої  малята, ви  дуже гарно  справились  із  завданням. А тепер сідайте гарненько і  слухайте казку…

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".
Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.
Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:
– Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.
Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.
Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:
– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.
Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

– Ось чого не вистачало Олі,– сказав дід Опанас.– Доброго слова.

 

— Що сталося з дівчиною?

— Що приносили родичі Олі?

— Що принесла бабуся?

— Чи допомогло це дівчинці стати здоровою?

— Хто ще завітав до Олі?

— Що принесла бабуся?

— Чого ж не вистачало Олі ?

(Доброго слова}.

 

-         Хто ж там, хто вже так втомився? Та наліво нахилився?

-         Треба дружно всім нам встати і про „Усмішку" згадати?

Фізкультхвилинка «Усмішка»

Тож давайте  всім дарувати умішку

Хай радість злітає у небо, як птах,

І добрі слова у всіх нас на устах.