Найчастіше непослух, а згодом
і асоціальна поведінка дітей бувають спричинені дефіцитом уваги батьків.
Кожен з батьків мріє, що його діти будуть здоровими, розумними, хорошими і в будь-якій ситуації поводитимуться як маленькі леді й джентльмени. Але досить часто нащадки раптом наїжачуються і поводяться дуже нечемно. Мало хто з батьків знає, що дитячий непослух дуже часто залежить саме від поведінки дорослих.
Психолог Р.Дрейкурс вважає, що
погана поведінка дитини - це всього лише помилкова ціль, яку можна
переорієнтувати. Він виділив чотири цілі дитячого непослуху: увага, ухилення,
влада й помста. Психолог рекомендує батькам прислухатися до власних відчуттів,
аби визначити, чому саме ваша дитина не слухається. Якщо її поведінка викликає
у вас роздратування - дитина потребує уваги. Якщо відчуваєте відчай, то, скоріш
за все, дитина втратила віру в себе. Якщо мама і тато зляться - дитина хоче
показати свій вплив у сім’ї, а коли ображаються - дитина мститься.
Якось за
кордоном, я побачила соціальну відеорекламу, яка вразила до глибини душі.
Маленька дівчинка в рожевому платтячку простягає аркуш зі своїм малюнком і
просить: «Мамо, мамо, подивись!». Але мама, зайнята чимось важливим, не звертає
на донечку уваги. Ось мала вже трохи підросла й катається на велосипеді по
яскраво-зеленій траві. Вона щаслива, що навчилася кататися, і радісно гукає:
«Тату, тату, подивися на мене!». Але батько дуже зайнятий, він розмовляє по
мобільному телефону і навіть не повертає голови до дитини. А ось дівчинка - вже
підліток. Вона сидить, притулившись спиною до сірої стіни і застиглим поглядом
дивиться перед собою. Поруч - використаний шприц зі слідами каламутної рідини.
Їй уже не потрібна увага тих, кого вона так довго кликала...
Найчастіше непослух, а згодом
і асоціальна поведінка дітей бувають спричинені дефіцитом уваги батьків.
Маленькі дітки можуть мочитися у штанці, молодші школярики починають погано
вчитися й бешкетують на уроках, підлітки пробують алкоголь або наркотики. Але
все це спрямоване на одне - привернути увагу батьків.
Дівчинка, яка гарно вчилася,
раптом почала приносити погані оцінки. Батьки сварили дитину, але ситуація час
від часу повторювалася. В розмові з дитячим психотерапевтом, до якого
звернулися стурбовані батьки, дівчинка сказала: «Коли я добре вчуся і чемно
поводжуся - вони мене наче не помічають. Ніколи не хвалять за гарні оцінки,
ніби так і має бути. А от коли отримую погані оцінки, то тато і мама починають
мене сварити, намагаються допомогти з уроками, приділяють мені більше часу.
Тому «двійки» отримую навмисне, коли хочу, щоб мама хоч трохи побула зі мною,
щоб разом почитали книжку».
Чимало захворювань у дітей,
особливо малюків, також зумовлені браком уваги і любові. Коли, приміром, батьки
сконцентровані лише на матеріальній турботі - нагодувати, вдягнути дитину, -
але не приділяють їй належної душевної ласки. Коли син чи донька почуваються
емоційно обділеними через завантаженість батьків.
Ось приклад досить типової ситуації: малюк іде
до дитячого садочка, бо мама після декретної відпустки повертається на роботу.
Більшість дітей першого ж тижня починає хворіти. І річ не тільки в тому, що у
великому колективі так легко підхопити якусь інфекцію, а в тому, що мама, яка
завжди була поруч, раптом зникає на цілий день. А дитина мусить бути серед
незнайомих дітей і дорослих, які не завжди привітно зустрічають новачка.
Хвороба - це один з
підсвідомих способів повернути втрачений рай, коли найрідніша людина була
поруч. Адже коли дитина хвора - мама бере лікарняний, залишається вдома, готує
смачний бульйон з курочки, купує нові іграшки. Разом вони читають книжку,
складають конструктор, малюють... Коли дитина одужує, мама знову повертається
до роботи і знову не приділяє доньці чи синові достатньої уваги. Потім чергова
хвороба - і мама знову залишається вдома. Дитина починає хворіти частіше й
частіше, щоб відчути любов, яку батьки недодають їй, коли вона здорова. Дехто
переносить цей тип поведінки в доросле життя. Такі люди ладні надовго «втекти у
хворобу», аби лише відчувати турботу рідних і знайомих. Тому даруймо більше
любові й уваги здоровій дитині, замість згадувати про свої батьківські
обов’язки лише тоді, коли доня чи син захворіють.
Психотерапевти вважають, що
психологічні проблеми в дітей (тривога, страхи, непослух) - не що інше, як
відбиток проблем батьків. Часто батьки повертаються з роботи в поганому
настрої, роздратовані. Діти помічають це на невербальному рівні (міміка, жести,
поведінка) і віддзеркалюють поведінку батьків. Тому спілкуватися з дитиною слід
тільки тоді, коли мине втома. Не варто обговорювати при дітях фінансові
проблеми, негаразди на роботі, конфліктні ситуації, епідемію чи економічну
кризу в країні, негативно висловлюватися про інших людей. Це може спричинити
наростання тривоги в малюків. Крім того, не дивуйтеся, коли в день народження
шефа ваш син раптом запитає: «То це той старий козел, якому давно вже час на
пенсію?».
Є батьки, які настільки часто
й не завжди справедливо критикують свою дитину, що вона поступово втрачає
впевненість у своїх можливостях і силах. Через якийсь час перестає виконувати
звичні речі - не робить домашнього завдання, відмовляється читати, не хоче
прибирати в кімнаті тощо. І все через те, що дитина боїться, що її знову
критикуватимуть. «Їм не подобається мій почерк? То й не старатимусь або взагалі
не писатиму! Хай думають про мене що хочуть». Дитина підсвідомо намагається
перебільшити свої слабкі місця, аби переконати батьків у своїй неспроможності,
незграбності, беззахисності. «Хіба можна очікувати від мене успіхів? Ви ж самі
переконали мене, що я ні на що не здатний...»
Сварити й
критикувати (як звикли батьки) в цій ситуації немає сенсу, це може лише
поглибити проблему. Батьки повинні якнайшвидше змінити свою поведінку. Якщо є
хоч найменший привід - хваліть малюка. Нехай дитина почне з найпростіших справ,
а далі - до складніших з вашою допомогою. Перші успіхи і ваша підтримка
підбадьорять малюка і нададуть упевненості у власних силах.
Якщо батьки занадто
контролюють дитину, постійно роблять зауваження, то настає час, коли вона
починає боротися за своє місце в сім’ї. Малюк (чи підліток) намагатиметься відстояти
себе як особистість, довести свою самостійність. І батьки повинні дати дитині
шанс показати свою самостійність. Наприклад, перекладіть на підлітка виконання
уроків. «Ти достатньо дорослий, щоб самому робити уроки й вирішувати, скільки
часу можеш приділяти своєму хобі. Якщо уроки зроблено - можеш грати на гітарі
скільки хочеш. Але, якщо це позначиться на навчанні, домовленість анулюється, і
займатися музикою почнеш лише після того, як дорослі перевірять домашнє
завдання». Як правило, підліток старатиметься виконати ці умови, оскільки
відчуватиме себе головним і намагатиметься зберегти цю позицію.
Діти можуть
ображатися на батьків за несправедливе покарання або за невиконання обіцяного.
Часто образу малюки переживають у душі, а зовні це проявляється в поганій
поведінці й постійних протестах. «Ви погані! Піду від вас жити до дідуся і
бабусі», «От захворію, помру, а ви за мною побиватиметеся». Батьки повинні
переглянути свою поведінку. Чи завжди справедливо караємо дитину за пустощі й
погані вчинки. Можливо те, що вчинили ваш син чи донька, не настільки й погане.
Найчастіше ми караємо дитину, коли роздратовані, змучені, або відчуваємо власну
безпорадність і нездатність бути хорошими батьками. Перш ніж черговий раз
сварити дитину - подумайте, чи буде її провина так само важлива і через кілька
днів. Порване платтячко можна зашити, а забруднену футболку - випрати.
Пригадайте, скільки тарілок ви самі перебили за своє життя. Якщо вчинок дитини
був небезпечний для її життя, тим більше не слід кричати й звинувачувати її.
Спокійно поясніть, чому не можна стрибати у воду на мілководді або чому треба
бути уважною на дорозі.
Як бачимо, погана поведінка
дітей - це лише своєрідний спосіб знайти контакт із батьками чи дорослими.
Пригадуєте слова відомого французького актора Алена Делона «Важка дитина - це
нещаслива дитина»? Тому чим щасливішою буде ваша дитина, тим легшим буде ваше з
нею спілкування. Даруйте дітям свій час і любов - у відповідь вони подарують
вам багато приємних і радісних хвилин.
Комментариев нет:
Отправить комментарий